Російське вторгнення 2022 року стало прямим наслідком ігнорування західними країнами вимог Кремля, які восени 2021 року передбачали повне виведення військ та військової інфраструктури НАТО зі Східної Європи. За логікою Москви, Вашингтон мав залишити територію Польщі, що нібито могло б запобігти великій війні. Військова кампанія проти України планувалася на кілька тижнів і мала на меті перетворити країну на аналог білоруського режиму, після чого ультиматум Заходу зазвучав би значно жорсткіше.

Кремль традиційно реагує на будь-які проблеми або ігноруванням, або ескалацією. Неважко передбачити, що промова Путіна 9 травня 2022 року мала містити той самий ультиматум, але в значно жорсткішій формі. У результаті або США дійсно вивели б війська з Польщі, або все те, що зараз летить на Київ, уже тоді летіло б на Варшаву та інші європейські міста. У 2022 році ця логіка була очевидною для всіх, однак у 2026-му багато хто змусив себе забути про неї.

Сьогодні українська армія не просто знищує так звану «другу армію світу», яка готувалася штурмувати європейські міста. Україна фактично виконує додаткову роботу із захисту країн Східної Європи — роботу, яка безпосередньо для нашої оборони не є принциповою, але є критично важливою для сусідніх держав. Прикладів цьому чимало: ураження ракетного корвета «Бойкий» у Кронштадті в червні практично не впливає на хід війни в Україні, оскільки він не може потрапити в Чорне море, однак це прямий внесок у безпеку Польщі та країн Балтії.

Українські удари по російських станціях космічного зв'язку та мережі військових заводів, що виробляють компоненти для ракет, безпосередньо захищають усю Європу, особливо її східний фланг. Фактично Україна стала головним гарантом безпеки на всьому європейському континенті. Українська армія не лише зруйнувала міф про «непереможну» другу армію світу, а й щодня на практиці зменшує її військовий потенціал і здатність вести бойові дії проти Польщі чи будь-якої іншої країни Європейського Союзу.

Сьогодні Європа має неоціненну можливість знищувати загрози своїй безпеці, не втрачаючи власних солдатів, без ракетних атак по своїх житлових кварталах і без жорсткої мобілізації до власних національних армій. Однак разом із цим у європейців з'явилася ще одна «унікальна» можливість: відкрити другий фронт і почати воювати проти України — політично, економічно та навіть історично. Війна за українські підручники для декого виявилася важливішою за те, чи існуватимуть у майбутньому їхні власні підручники взагалі.

Водночас Україна продовжує розвивати власний оборонний потенціал і ділитися досвідом із союзниками. Заступник секретаря Ради національної безпеки України Давид Алоян повідомив, що Київ сподівається до кінця року підписати великі оборонні угоди щонайменше з сімома країнами НАТО. Це підкреслює новий аспект зовнішньої політики України, покликаний продемонструвати, що країна може виступати не лише як отримувач, а й як постачальник військової техніки та експертних знань.

Протягом останніх місяців Київ підписав так звані Drone Deal із шістьма країнами. Три з них — держави Близького Сходу, які почали активно звертатися за підтримкою до України після того, як стали мішенню для іранських дронів «Шахед». Азербайджан також підписав угоду з Києвом, так само як і члени НАТО — Латвія та Литва. Ініціатива охоплює набагато більше, ніж просто дрони: важливішими є досвід і знання, а також доступ до всіх компонентів, що складають цю систему в Україні.

Після іранських атак одна з країн Близького Сходу закупила перехоплювачі у західної компанії, яка розробила цей продукт у співпраці з українськими виробниками. Після поставки Київ неодноразово отримував прохання про консультації щодо оптимальної експлуатації цих систем. У підсумку три країни Перської затоки — Саудівська Аравія, ОАЕ та Катар — підписали угоди з Україною. Київ запропонував цим країнам всебічну оцінку того, що буде потрібно на оперативному та тактичному рівнях для забезпечення ефективності цієї зброї.

Дипломати й аналітики зазначають, що певною мірою «дипломатія дронів» була спробою знайти нових союзників і забезпечити, щоб Україна залишалася в полі зору в той час, коли увага зміщувалася на Близький Схід. Будучи найдосвідченішою країною у світі в галузі захисту від атак дронів, а також у використанні дронів для ударів по Росії, Україна вважає, що їй є що запропонувати. Тепер основна увага буде зосереджена на партнерах по НАТО, зокрема на тих, хто розташований ближче до Росії чи України й змушений приділяти дедалі більше уваги захисту від дронів.

Добре, що у Польщі є політики, які розуміють справжню загрозу. Як зазначив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, «геополітика — це не конкурс емоцій. Загрозою для вільного світу є Росія». Ці слова нагадують про необхідність єдності перед спільним ворогом, адже Україна продовжує захищати не лише себе, а й усю Європу.