Відомий український журналіст, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Віталій Портников у своїй колонці наголосив, що справжньою гарантією безпеки для українців є не толерантність інших країн чи успішна боротьба з ксенофобією, а наявність власної держави. На його думку, попри те, що добре, коли чужі країни виявляють толерантність, українці не можуть відповідати за розвиток їхнього суспільства.
Портников зазначив, що коли він підкреслював важливість України як притулку, багато хто говорив йому, що він мислить архаїчно, і що час національних держав минув. Однак журналіст переконаний, що час національних держав прийшов, як він завжди приходить під час війн і потрясінь. «А ми саме в таку епоху живемо і житимемо», — написав він.
Автор колонки поділився особистим досвідом, розповівши, що його посилають до Ізраїлю з 1 вересня 1974 року — з його першого дня у школі. Він порівняв це з тим, як зараз українських дівчат посилають в Україну. «Мене продовжують посилати до Ізраїлю вже 52 роки поспіль», — зауважив Портников, додавши, що достатньо відкрити коментарі до будь-яких його текстів, щоб це побачити.
Журналіст зазначив, що завжди каже собі, що українців, які не є ксенофобами, набагато більше, і що люди, які відмовляють йому у праві жити в Україні, яку він вважає батьківщиною, — у меншості. Однак він не може відповідати за тенденції, які можуть змінитися серед українців, і не може бути впевненим, що ці порядні люди завжди його захистять. «І тоді я пригадую, що інші люди створили національний притулок — для того, щоб я міг відчувати себе в безпеці й серед своїх. Там, де мене ніхто нікуди не буде посилати. Я щиро дякую цим людям. Завжди», — написав Портников.
Він згадав, що коли навчався в школі і його посилали до Ізраїлю, йому було боляче думати, що українцям насправді нема куди дітися, що власного національного уряду в них немає, і багато хто з них навіть цього не усвідомлює. Тому ідея незалежності України для нього завжди була такою ж важливою, як суверенітет Ізраїлю. «Я завжди хотів зробити для українців те, що інші люди зробили для мене», — підкреслив журналіст.
На думку Портникова, прояви ненависті до українців в інших країнах мають знову переконати українців у цінності Української держави. Він запропонував уявити, як почувалися його прадіди й прабабусі, коли їх також виганяли, — а їм не було куди йти, і зрештою їх грабували та спалювали. «Просто уявіть, що буде з вами, якщо не буде України. Куди подітися людям, яких виганятимуть з чужини, де вони рятувалися від поневірянь?» — запитав автор.
Журналіст підсумував, що кожний прояв ксенофобії має переконувати українців не тільки в тому, що потрібно змінити Польщу чи Європу, а насамперед у тому, як важливо зберегти Україну. Він наголосив, що наявність власної країни є головною гарантією безпеки, особливо в умовах сучасних війн і потрясінь.
