Події 5 хв читання
Померла народна артистка України Галина Яблонська
На 99-му році життя після тяжкої хвороби померла народна артистка України, акторка театру імені Івана Франка Галина Яблонська. Вона була однією з найстарших акторок української сцени та встановила національний театральний рекорд.
Мирослава РуденкоРедакторка новин
На 99-му році життя після тяжкої хвороби померла народна артистка України, акторка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Галина Яблонська. Вона була однією з найстарших акторок української сцени. Про смерть мисткині повідомив заслужений діяч мистецтв України Василь Неволов.
Галина Яблонська народилася 2 січня 1928 року в Умані на Черкащині в акторській родині. Її мама була акторкою, а вітчим — актором і режисером, тож театр увійшов у її життя ще в ранньому дитинстві. Вперше на сцену майбутня народна артистка вийшла приблизно у шість років, а вже у восьмирічному віці отримала роль Топсі у виставі «Хатина дядечка Тома» у Вінницькому державному театрі. Це сталося у 1936 році.
Із 1944 року Яблонська працювала в пересувних театрах Проскурова, Кам'янця-Подільського, Могилева-Подільського та Дніпропетровська. Згодом молоду акторку помітили й запросили до Києва. До Національного театру імені Івана Франка Галина Яблонська прийшла на початку 1951 року. Її київським дебютом стала роль Галі у «Назарі Стодолі» в постановці одного з найвидатніших українських режисерів та акторів Амвросія Бучми.
За десятиліття роботи в Театрі Франка вона встигла попрацювати з режисерами, які творили історію українського театру, серед них Гнат Юра, Сергій Данченко, Леонід Балабан та Мар'ян Крушельницький. Театр Франка зазначав, що за творчою біографією Яблонської фактично можна вивчати історію самої франківської сцени. У її репертуарі були десятки образів з української та світової класики. Вона грала Галю в «Назарі Стодолі», Софію у «Безталанній», Марусю в «Марусі Богуславці», Регіну в «Перехресних стежках», Настю в «Украденому щасті», Леді Макдуф у «Макбеті» та Ольгу Франко у «Таїні буття».
Однією з особливих робіт останніх десятиліть стала роль Олесі Богданівни у виставі «Самотня леді». Яблонська не просто виконувала написану роль, а додала до неї монологи героїнь, яких грала або мріяла зіграти протягом життя. У лютому 2020 року постановку показали вже в сотий раз. Також протягом багатьох років акторка виходила на сцену у виставі «Шельменко-денщик», де виконувала роль Агафени Семенівни. Серед її пізніших робіт була й Габрієль у постановці «Сторонні серед нас».
У 2019 році ім'я Галини Яблонської внесли до Національного реєстру рекордів України як акторки з найтривалішим періодом діяльності на театральній сцені — на той момент він становив 83 роки. При цьому сцену вона не залишала навіть у поважному віці. Яблонська залишалася старійшиною трупи Театру Франка і продовжувала брати участь у виставах майже до останніх років життя. За словами режисера Петра Ільченка, особливістю акторки було її ставлення до людини як до головної цінності. Він наголошував, що Яблонська не просто виконувала роль, а вкладала у кожного персонажа власне емоційне ставлення та фактично ставала співавторкою образу.
Яблонська працювала не тільки на театральній сцені. У різні періоди вона створювала концертні програми, працювала на радіо й телебаченні та активно займалася громадською діяльністю. Вона заснувала і очолила Міжнародну лігу «Матері і сестри — молоді України», а у 2007 році за її ініціативою з'явився Героїчний театр «Пам'ять». В останні десятиліття саме цей проєкт був однією з найважливіших справ її життя. Також артистка була почесною головою міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи».
У 1960 році акторці присвоїли звання заслуженої артистки УРСР, а у 1982-му — народної артистки УРСР. Вона була повною кавалеркою ордена княгині Ольги. Серед її відзнак також премія імені Марії Заньковецької, премія «Бронек» та мистецька премія «Київ» імені Амвросія Бучми.
Галина Яблонська прожила майже століття, більша частина якого була нерозривно пов'язана зі сценою. Від першої дитячої ролі у 1930-х до десятиліть у Театрі Франка вона стала свідком і безпосередньою учасницею кількох епох українського театру.
