Українська журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва висловила думку, що саме вулиця — тобто громадська думка та активність громадян — визначить, хто стане президентом на перших виборах після завершення війни. У своєму блозі на виданні «Еспресо» вона наголосила, що ігнорування настроїв суспільства може призвести до політичної ізоляції для тих, хто нехтує думкою людей.
Авторка зазначає, що в суспільстві існує думка, ніби цивільні мають «закрити рота», оскільки військові звільняли Київ і тепер мають займатися війною, а не мітингами. Вона нагадує, що в обороні столиці брали участь не лише військові, а й тисячі звичайних небайдужих людей — тих самих цивільних, яких іноді звинувачують у неробстві. За її словами, саме ці люди, разом із 72-ю бригадою, 43-ю артбригадою, ТрО, ССО та ГУР МО, зробили значний внесок у звільнення Києва.
Данилюк-Ярмолаєва підкреслює, що минулі заслуги не повинні ставати підставою для ігнорування поточних проблем. Вона згадує випадки, коли кияни після розбирання завалів і відмивання сажі ввечері йшли на мирні акції під театр Франка. На її думку, такі протести не є порушенням закону, а є формою громадянської позиції.
Журналістка критикує тих, хто посилається на законодавство, стверджуючи, що президент не зобов'язаний слухати вулицю. Вона нагадує, що на практиці гарант неодноразово тасував посади, аби зберегти рейтинги та уникнути непопулярних рішень, зокрема щодо мобілізації. На її думку, саме вулиця визначить, хто стане президентом на перших виборах після війни, і якщо влада кладе на неї зараз, то завтра вона може опинитися в політичній могилі.
Авторка також торкається теми звільнення очільника Міноборони, пов'язуючи це з конфліктами навколо закупівель дронів. Вона посилається на джерела, які стверджують, що саме суперечки між Арахамією, Єрмаком та Федоровим щодо мільярдних контрактів стали головною причиною раптового звільнення міністра. Це, на її думку, свідчить про те, що внутрішні політичні інтриги часто переважають над інтересами суспільства.
Данилюк-Ярмолаєва закликає не применшувати роль цивільних у війні та післявоєнному відновленні. Вона наголошує, що військові та цивільні — це частини одного суспільства, і їхні інтереси не можна протиставляти. На її думку, ігнорування думки вулиці може призвести до серйозних політичних наслідків, адже саме громадяни визначатимуть майбутнє країни на виборах.
Стаття викликала жваве обговорення в соціальних мережах, де думки розділилися: одні підтримують авторку, інші вважають, що військові мають більше прав визначати майбутнє країни. Редакція «Еспресо» зазначила, що не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів, але публікує їх для стимулювання дискусії.
