Народний депутат України, член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський прокоментував публічні дискусії, що виникли між головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським та колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим. За словами парламентаря, законодавство чітко визначає межі повноважень обох посад, а непорозуміння виникають через різне бачення шляхів забезпечення потреб війська.

В ефірі телеканалу «Еспресо» Веніславський наголосив, що як фахівець у галузі права він розуміє імперативну конституційну вимогу: органи державної влади, зокрема міністр оборони і головнокомандувач Збройних сил, мають діяти виключно в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України. Він зазначив, що головнокомандувач Олександр Сирський «абсолютно чітко і правильно» окреслив свою сферу відповідальності, яка включає планування бойових операцій, військову стратегію та тактику.

Водночас Міністерство оборони, за словами депутата, повинно забезпечувати потреби армії, які формує Генеральний штаб. «Саме Генеральний штаб, керуючись нормативною базою та вимогами до планування бойових дій, визначає потреби в особовому складі, резервах і ресурсах та формує відповідні замовлення. А Міністерство оборони має їх забезпечувати», — пояснив Веніславський.

Народний депутат звернув увагу, що підґрунтям нинішніх дискусій є різне бачення того, які саме потреби армії є пріоритетними. «Як ми бачимо із публічних заяв колишнього міністра Федорова, саме тут криється непорозуміння між Головнокомандувачем і Міністерством оборони. Генеральний штаб формує свої потреби, тоді як у команді Міністерства оборони вважають, що не все, що просить Генштаб, повною мірою відповідає реаліям сучасної війни», — заявив він.

Веніславський підкреслив, що незалежно від різних підходів усі державні інституції мають діяти відповідно до закону. «Можливо, у Міністерства оборони є своє бачення, але існує чітка імперативна вимога діяти в межах визначених повноважень. Саме в цьому, на мій погляд, і полягає причина цих непорозумінь», — підсумував парламентар.

Він також нагадав, що сам Олександр Сирський публічно заявив про відсутність конфлікту, наголосивши, що бачить конструктивну взаємодію з Міністерством оборони, яка має працювати на посилення обороноздатності України. Ця заява пролунала на тлі гучної відставки Михайла Федорова з посади міністра оборони 15 липня, яка викликала значний резонанс у суспільстві.

Після звільнення Федорова низка посадовців та військових залишили свої посади. Зокрема, волонтер Сергій Стерненко, який від січня був радником міністра оборони з питань підвищення використання БПЛА на фронті, пішов з цієї посади разом з міністром. Аналогічне рішення ухвалив Сергій «Флеш» Бескрестнов. Заступник командувача Повітряних сил ЗСУ Павло Єлізаров 16 липня також подав рапорт про відставку, назвавши звільнення Михайла Федорова «великим злом для обороноздатності країни».

Того ж дня на площі Івана Франка біля Офісу президента в Києві відбувся мітинг на підтримку колишнього міністра оборони. Учасники акції протестували проти кадрових рішень в уряді. Сам Федоров під час публічного звіту журналістам 16 липня розповів, що головком ЗСУ Олександр Сирський поставив йому ультиматум та блокував ініціативи відомства. Водночас він визнав, що Сирський у 2022 році «врятував країну», згадавши про його військові операції.

За даними джерел «Української правди», до відставки Федорова були причетні колишній керівник Офісу президента Андрій Єрмак та голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія. Журналіст Михайло Ткач в ефірі «УП-чату» зазначив, що обидва входили до вузького кола осіб, яких слухає президент, і мали власні мотиви для підтримки рішення про звільнення міністра. Він також припустив, що політичні амбіції Федорова та побоювання щодо його участі в майбутніх виборах могли вплинути на рішення президента Володимира Зеленського.