Суспільство 7 хв читання
Тридцять медалей на бригаду: у війську бракує чітких критеріїв нагородження
Ветерани та військовослужбовці скаржаться на непрозорий розподіл нагород: квоти на бригаду, відсутність контролю та оскарження, а подання часто не доходять до солдатів. Дослідження фокус-груп виявило системні дефекти нагородної системи.
Любомир ДовженкоАналітик
Нагородна система в українському війську залишається непрозорою та не має чітких критеріїв розподілу між бойовими й небойовими відзнаками. Про це свідчать результати дослідження, проведеного серед ветеранів і ветеранок, які залишаються на військовій службі. Розмови з військовими відбулися у лютому 2026 року, а один із учасників фокус-групи описав типовий механізм розподілу так: «Ось є, допустимо, 30 медалей. І вони дають їх на бригаду: допустимо, десять медалей, на штаб бригади, десять — командуванню батальйонів, а десять — кажуть, розподіліть між командирами рот… А має бути навпаки: 30 медалей наниз, починаючи з солдатів. А потім вже поступово підіймати вгору».
Нагородна система складається з кількох окремих підсистем, кожна з яких регулюється власним нормативно-правовим актом. Державні нагороди, зокрема ордени Богдана Хмельницького, Данила Галицького, «За мужність» та звання Герой України, встановлені Законом «Про державні нагороди України» і присуджуються Президентом. Почесні нагрудні знаки Головнокомандувача ЗСУ запроваджені наказом № 187 від 5 липня 2023 року. Відомчі відзнаки Міноборони діють згідно з наказом № 392 від 21 листопада 2022 року. Спеціальні відзнаки родів і видів військ, як-от «Знак бойового командира» чи «За штурм» у ДШВ, запроваджуються рішеннями відповідних командувань. Інші заохочувальні відзнаки встановлюються на місцях поза єдиним підходом і без спільної класифікації.
Процедура для державних нагород передбачає, що командир готує подання й нагородний лист, документи йдуть по вертикалі до Генерального штабу ЗСУ і звідти — до Офісу Президента. У серпні 2025 року Міноборони окремим дорученням № 4575/уд спростило процедуру для всіх нагород на час воєнного стану, крім «Героя України»: скорочені строки, централізовані зведені подання, окремо прописана логістика вручення, зокрема посмертного.
Попри це, дослідження виявило три системні дефекти. Перший — державні нагороди не мають чітких критеріїв поділу на бойові й небойові. Нормативні акти лише описують дії та вчинки, за які людину можна відзначити, але чіткої градації немає. «Прям чіткої градації — немає, але є певна усталена практика. Ну, наприклад, по державних — зазвичай вважається, що «Богдана» дають за командирські якісь здобутки, більш бойові, а «За мужність» дають переважно солдатам — тим, хто безпосередньо воював. Ну, так пішла практика. «Данила Галицького» подають переважно за якісь такі, більш адміністративні [здобутки]. Так вважається. Так само як у всіх інших відзнаках, треба читати просто опис, в деяких описах ідеться про якусь виняткову хоробрість на полі і так далі», — пояснює начальник управління персоналу корпусу Сухопутних військ ЗС України.
Другий дефект — «квота» на кількість нагород. На частину може «спускатися» вимога нагородити певну кількість людей до визначної дати, і командир має обрати, кого подати. Третій — немає контролю й оскарження. Командир може клопотати про відзнаку для підлеглих, але не зобов’язаний, і є випадки, коли командири відмовлялися це робити.
Досвід військовослужбовців підтверджує ці проблеми. Кожен п’ятий опитаний мав досвід безрезультатного подання на нагороду, кожного сьомого не подавали взагалі. «Подавали, але комбат подання викинув…» — ідеться у письмовому опитнику, який заповнював ветеран сержантського складу. Половина інформантів нагороди отримували, але багато хто говорив про довгу тривалість процесу і про випадки, коли відзнака не дійшла до людини або була не тією, на яку подавали. «Дуже багато разів подавали, як на мене, так і на моїх людей, частину люди отримали, але не все і не ті нагороди, на які були подані (в більшості отримали замість державних нагород купу «біжутерії» та грамот/подяк та «дякую»)…» — ще одне свідчення з письмового опитника, пише ветеран офіцерського складу.
Окремий аспект — назви та символи. Один з учасників фокус-групи каже: «У мене єдина медаль, яку я отримав, за поранення. І це єдина медаль, яку мені було неприємно отримувати… Тому що давати медаль за подію. За те, що тебе підстрелили. [...] Ну, яка участь моя в цьому? [...] Так, тоді б вона мала називатись медаль за пролиту кров…». Водночас є інший погляд: оскільки медаль за поранення є відомчою відзнакою Міноборони, її не вручають військовослужбовцям НГУ, ДПСУ та СБУ, і дехто з них вважає це несправедливим.
Деякі державні нагороди мають і матеріальний вимір: регулярні виплати передбачені для Героїв України, а також для повних кавалерів орденів Богдана Хмельницького або «За мужність». Пенсія за особливі заслуги — для Героїв України і тих, хто має чотири й більше орденів. Втім, для переважної більшості військовослужбовців відзнаки мають тільки символічне значення.
У США, крім медалей за доблесть, діють літерні знаки, які уточнюють характер внеску: «V» — за героїзм у бою, «C» — за виконання завдань під вогнем, «R» — за дистанційний вплив на операції, наприклад для операторів БпЛА. Ці записи враховують при оцінюванні кар’єрного шляху та наданні пільг. У Франції критерії для Медалі національної оборони та Хреста військової доблесті — тривалість служби, проявлені мужність і хоробрість, характер і тривалість місії, конкретні вчинки. У Великій Британії Медаль за оперативну службу вручають кожному військовослужбовцю, який перебував у зоні операції понад 30 днів, а з 2018 року цю нагороду можуть отримувати також оператори дронів, які керують ними з території Британії.
Принцип, якого бракує державним нагородам, у війську вже працює. Система почесних нагрудних знаків Головнокомандувача розрізняє і характер внеску, і категорію отримувача. У ній є чотири нагороди за різні типи заслуг, що дозволяє точніше відзначати як бойові, так і небойові досягнення. Цей досвід може стати основою для реформування всієї нагородної системи, щоб уникнути непрозорості та зробити відзнаки справедливими для всіх категорій військовослужбовців.
8
