Суспільство 5 хв читання
1 жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць та Покрову
1 жовтня в Україні відзначають День захисників і захисниць та Покрову Пресвятої Богородиці. Свято поєднує релігійне вшанування Богоматері, козацьку традицію та вдячність сучасним військовим.
Мирослава РуденкоРедакторка новин
1 жовтня в Україні відзначають День захисників і захисниць України, який збігається з Покровою Пресвятої Богородиці. Це одне з найшанованіших релігійних свят року, яке має глибоке історичне та духовне значення. Українці споконвіку вірили, що Божа Мати обороняє людей від лиха, тому саме до неї звертаються з молитвою про захист.
День захисників і захисниць — велике державне свято, покликане вшанувати всіх героїв та героїнь, які мужньо захищають рідну Батьківщину від ворогів. У цей день українці висловлюють вдячність військовим, ветеранам та всім, хто боронить країну. Традиційно до свята готують привітання у прозі та віршах, а також тематичні картинки українською мовою.
Покрова Пресвятої Богородиці тісно пов'язана з українською історією та культурою. Образ заступництва був особливо важливим для запорізьких козаків, які вважали Богородицю своєю покровителькою, а церкву на Січі освятили на її честь. Значення Покрови виходило за межі родинного та господарського життя — зі святом пов'язували сподівання на захист усієї спільноти. Богородицю вважали покровителькою й ремісничих об'єднань, зокрема Покрова була патрональним святом ковальського цеху Чернігова.
У народній традиції Покрова була святковим днем, а працювати на свято вважали тяжким гріхом. Час присвячували богослужінню, відпочинку та зустрічам із близькими. До Покрови прагнули зібрати врожай, закінчити сівбу й підготувати господарство до холодів. Копати, орати та сіяти після свята в народних уявленнях також вважалося гріхом. Це відбилося у приказках: «Хто сіє по Покрові, той не має що дати корові», «Хто сіє по Покрові, той не вартий доброго слова», «Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови».
Попри осуд роботи після Покрови, у народній традиції було й розуміння того, що не всі господарі могли впоратися вчасно. Пізню сівбу подекуди називали «вдовиною та сирітською». Після свята сіяли, зокрема, ті, кому бракувало робочих рук. Ця назва зберегла важливу обставину тогочасного життя: завершення господарських справ залежало не лише від старанності, а й від того, чи мала родина достатньо допомоги.
Святкування Покрови мало свої звичаї. Уранці українці відвідували церкву, після обіду відпочивали, а згодом ішли в гості. Куми навідували кумів, свати — сватів, діти — батьків. Особливо готувалися до свята там, де церква була освячена на честь Покрови. Для громади це був і храмовий празник, на який сходилися люди з навколишніх сіл. Підготовка могла тривати понад тиждень, а до празника ставилися з такою ж увагою, як до Різдва чи Великодня. Хати прикрашали рушниками, готували святкові частування: різали птицю, пекли паляниці та калачі. Біля церкви варили мед із хмелем.
Покрова була також нагодою подбати про тих, кому потрібна підтримка. У Галичині заможні люди влаштовували обіди, на які запрошували бідних і старців. На Звенигородщині від Покрови щосуботи поминали померлих: справляли обіди, несли до церкви «мисочки» та замовляли панахиди. На спомин про родичів нужденним розносили паляниці, роздавали яблука, горіхи й печиво. Ці звичаї продовжували головну ідею свята — захист і заступництво.
Свято позначало й зміну порядку користування землею. У карпатських громадах після Покрови діяв звичай вільного випасу худоби на полях, луках і сіножатях незалежно від того, кому вони належали. На Східній Бойківщині казали: «По Покрові всьо корові». Такий звичай спонукав господарів вчасно зібрати врожай, після свята на угіддя вже могли випустити тварин. Водночас існували місцеві відмінності: з Покрови починався передусім випас овець, а велику рогату худобу на поля пускали раніше — після збирання зернових.
Так Покрова впорядковувала життя громади. Свято завершувало один господарський період і відкривало інший. Поряд із заборонами на працю залишалося місце для гостювання, пам'яті про померлих і турботи про тих, хто потребує допомоги. У сучасній Україні 1 жовтня поєднує релігійне вшанування Богоматері, козацьку традицію та вдячність захисникам і захисницям, які продовжують боронити країну.
6
