Відомий український історик та колишній голова Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович висловив серйозне занепокоєння через зростання антиукраїнських настроїв у Польщі. В інтерв'ю виданню «Українська правда» він заявив, що велика кількість українців, які проживають у Польщі, робить їх легкою мішенню, і в найгіршому випадку це може вилитися в погроми. За його словами, «джина ненависті легко випустити, але заштовхати назад буде важко».

Приводом для чергового загострення у відносинах між Києвом та Варшавою стало рішення президента Володимира Зеленського від 26 травня про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» почесного найменування «імені Героїв УПА». Хоча В'ятрович сумнівається, що саме цей указ став точкою відліку, він зазначає, що польський політикум сприйняв його як привід, яким не можна було не скористатися. У критиці України об'єдналися навіть політичні опоненти — президент Анджей Дуда та прем'єр-міністр Дональд Туск.

Не менш гостру реакцію у Польщі викликало ухвалення Верховною Радою закону про створення Національного пантеону. У Варшаві цей крок розцінили як черговий політичний сигнал з боку Києва. В'ятрович наголошує, що закон не містить жодного переліку імен, а лише визначає критерії для осіб, які можуть бути там перепоховані. Йдеться про керівників держави різних епох, командирів армій, головнокомандувачів Збройних сил України періоду війни за незалежність з 2014 року, а також діячів культури, науки та мистецтва.

Історик підкреслює, що створення власного пантеону героїв є виключно внутрішнім національним питанням, яке не потребує міжнародних дискусій. Він проводить аналогію з Краківським Вавелем, Пантеоном у Римі чи Лісабоні, які ніколи не були предметом міжнародних суперечок. На його думку, нинішня ситуація є «проблемою росту» України, яка довго була «дитиною» і дозволяла іншим писати свою історію, а тепер починає дорослішати і писати її самостійно.

В'ятрович різко критикує реакцію польської влади, називаючи її «істерикою», яка не має нічого спільного з об'єктивною реальністю. Він згадує, що керівник канцелярії польського президента, з яким він був особисто знайомий і навіть дружив, колись співав повстанських пісень, але тепер істерія деформувала його свідомість. Історик переконаний, що жодні українські поступки не зможуть стримати того, що відбувається у Польщі, а спроби йти на компроміси лише розбещують польських політиків.

На думку експерта, єдиним виходом для України є очікування «протверезіння» польського суспільства. Він зазначає, що певні ознаки цього вже з'являються: притомні голоси лунають від польських католицьких єпископів, ветеранів руху «Солідарність» та деяких журналістів. Однак найближчим часом на зміну ситуації чекати не варто, оскільки антиукраїнська риторика добре конвертується в політичні дивіденди, зокрема спостерігається різке зростання рейтингу президента Анджея Дуди.

В'ятрович також звертає увагу на тривожну паралель: нинішня фіксація польського інформаційного простору на темі УПА нагадує те, як історія свого часу стала одним з інструментів російського тиску на Україну. Різниця лише в тому, що зараз йдеться про одного з ключових союзників під час війни. Він нагадує, що кожна антиколоніальна боротьба, на жаль, супроводжується втратами серед цивільного населення, і закликає до виваженої оцінки історичних подій.

На тлі цих заяв польське Міністерство оборони 6 липня розсекретило дані про обсяги військової допомоги Україні. Це стало відповіддю на закиди правих сил щодо таємної передачі ракет до Patriot, яка нібито підірвала обороноздатність Варшави. Такий крок демонструє, що історичні суперечки дедалі більше переплітаються з поточними політичними та безпековими питаннями у двосторонніх відносинах.