Світ 7 хв читання
Суд у Гаазі засудив експрезидента Косова Тачі до 25 років: п'ять уроків для України
Спеціалізовані палати Косова визнали колишнього президента Хашима Тачі та трьох колишніх керівників Армії визволення Косова винними у воєнних злочинах. Вирок першої інстанції, ухвалений через понад чверть століття після подій 1998–1999 років, демонструє модель гібридного правосуддя та містить практичні висновки для українських розслідувань міжнародних злочинів.
Кирило ФедорчукПолітичний оглядач
Спеціалізовані палати Косова в Гаазі 16 вересня 2026 року оголосили вирок у справі одного з найвідоміших політиків повоєнного Косова. Колишнього президента Хашима Тачі та ще трьох колишніх керівників Армії визволення Косова — Кадрі Веселі, Реджепа Селімі та Якупа Краснічі — визнали винними у воєнних злочинах, вчинених під час збройного конфлікту 1998–1999 років. Тачі та Краснічі засудили до 25 років позбавлення волі, Веселі — до 18, Селімі — до 13 років.
Суд встановив їхню кримінальну відповідальність за незаконне або свавільне затримання 385 осіб, катування 303, жорстоке поводження з 49 та вбивство 96 людей. Між цими злочинами і вироком першої інстанції минуло понад чверть століття. За цей час Тачі пройшов шлях від одного з керівників Армії визволення Косова до прем'єр-міністра, а згодом і президента Косова. Змінилися політичні обставини, міжнародна ситуація та інституції.
Особливість справи полягає в тому, що механізму, який міг би дати правову оцінку подіям під час самої війни, взагалі не існувало. Спеціалізовані палати Косова були створені лише у 2015 році. Їхня конструкція поєднує національний та міжнародний компоненти: палати створені відповідно до Конституції та законодавства Косова, інтегровані в рівні його судової системи та застосовують законодавство Косова поряд із міжнародним правом. Водночас вони дислокуються у Гаазі, а судді, прокурори та персонал є міжнародними. Спеціалізована прокуратура також розташована в Гаазі й діє незалежно від інших інституцій Косова.
Фактично йдеться про гібридний механізм правосуддя, який дозволив поєднати національну юрисдикцію з міжнародною участю та винести розгляд особливо складних справ за межі Косова. Для України така модель, на думку фахівців, також була б доцільною. Звичайно, не йдеться про копіювання косовської конструкції. Україна має власну Конституцію, судову систему, значно більший масштаб проваджень щодо міжнародних злочинів та вже сформовану систему взаємодії з міжнародними інституціями. Водночас поєднання національної юрисдикції з міжнародною експертизою та участю могло б посилити спроможність розглядати найскладніші справи і водночас залишити такі процеси частиною української системи правосуддя.
Шлях самої справи Тачі добре показує, наскільки довго може формуватися така можливість. Обвинувальний акт підтвердили у 2020 році. Після цього Тачі залишив посаду президента, його взяли під варту та перевезли до Гааги. Судовий процес розпочався у квітні 2023 року. Доказове провадження завершилося наприкінці 2025-го, а в лютому 2026 року сторони представили заключні аргументи. Суд отримав докази 273 свідків, прийняв 5467 доказових матеріалів, а стенограма процесу сягнула 29 238 сторінок.
Обвинувальний акт містив десять пунктів. Шість стосувалися злочинів проти людяності, чотири — воєнних злочинів. Результат процесу виявився важливим не тільки через суворість призначених покарань. За всіма пунктами щодо злочинів проти людяності обвинувачених виправдали. Суд дійшов висновку, що прокуратура не довела поза розумним сумнівом існування широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення.
Саме тому справа Тачі цікава Україні значно більше, ніж історія одного колишнього президента. Вона показує, що відбувається з інформацією про війну через десятиліття, коли політичний контекст уже змінився, а кожне твердження має пройти перевірку судом. Що із зібраного сьогодні витримає таку перевірку через десять, двадцять чи тридцять років? Чи достатньо мати тисячі задокументованих епізодів? Як провести межу між інформацією і доказом? Як від конкретного злочину дійти до відповідальності конкретного командира або політичного керівника?
Справа Тачі дає щонайменше п'ять уроків, які Україні варто враховувати вже зараз. Перший урок: потрібно доводити не лише злочин, а й відповідальність конкретної людини. Міжнародне кримінальне правосуддя не судить посади. Недостатньо встановити, що людина була командиром, міністром, генералом чи політичним керівником у момент, коли вчинялися злочини. У справі Тачі суд окремо аналізував роль кожного обвинуваченого, його повноваження, конкретні дії, участь у прийнятті рішень та внесок у спільну злочинну мету. Суд досліджував фактичний вплив. Це принципово важливо для українських справ щодо російського військового та політичного керівництва. Ланцюг посад ще не є ланцюгом кримінальної відповідальності. Потрібно встановити: хто ухвалював рішення; хто віддавав накази; кому надходили доповіді; хто мав інформацію про наслідки; які заходи вживалися після отримання такої інформації та яким був реальний внесок конкретної особи у вчинення злочину. Саме тому доказування міжнародних злочинів потребує не тільки документування місця події. Потрібно вибудовувати доказовий зв'язок від конкретного епізоду до конкретної людини.
Другий урок: кількість злочинів ще не доводить наявність злочинів проти людяності. Це, мабуть, один із найважливіших висновків справи для українських розслідувань. Суд встановив сотні потерпілих від убивств, катувань, жорстокого поводження та незаконного позбавлення волі. Проте цього виявилося недостатньо для обвинувального вироку за злочини проти людяності. Причина полягає в самій конструкції цього міжнародного злочину. Недостатньо довести багато окремих убивств, катувань або незаконних затримань. Необхідно окремо встановити контекстуальні елементи, зокрема існування широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення, та зв'язок конкретного діяння з таким нападом. У справі Тачі саме цього стандарту прокуратура, за висновком суду, не досягла. Для України це має безпосереднє практичне значення. Документуючи російські злочини, недостатньо накопичувати окремі епізоди. Потрібно одночасно збирати матеріал, який дозволить побачити і довести систему.
