Російський диктатор Володимир Путін опинився під безпрецедентним тиском усередині країни через паливну кризу та стрімке зростання втрат на фронті. Про це повідомляє The Hill, аналізуючи поточну ситуацію в Росії. Економіст в еміграції Володимир Мілов, який обіймав посаду заступника міністра енергетики у 2002 році, назвав становище кризовим і зазначив, що в країні спостерігається різке прискорення публічних визнань проблем.

Один із найвпливовіших представників російської еліти, голова Ощадбанку Герман Греф, цього тижня публічно заявив у державному ефірі, що всіх хвилює лише швидке завершення бойових дій. Це свідчить про зростання невдоволення серед найближчого оточення Путіна. Українські атаки безпілотниками по об'єктах середньої та далекої дальності в Криму та вглиб Росії завдають Кремлю одночасно стратегічних і психологічних втрат. Керівниця напрямку Росії й заступниця директора проєкту з когнітивної війни при ISW Катерина Степаненко зазначила, що ці удари фактично забирають у Путіна час, який він розраховував мати про запас для ухвалення складних рішень.

За даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), темпи втрат російської армії за перші півроку 2026-го зросли у вісім разів. Загалом за час війни загинуло близько 450 тисяч російських військових, а загальна кількість втрат сягнула 1,4 мільйона. Росія втрачає більше бійців на місяць, ніж встигає рекрутувати. Головне питання зараз — чи оголосить Путін загальну мобілізацію, щоб укомплектувати ППО та компенсувати брак особового складу. За словами Степаненко, поки немає сигналів, що диктатор готовий до таких важких рішень.

Мілов охарактеризував становище Росії як «нечестиву трійцю»: ВВП почав скорочуватися ще в першому кварталі 2026 року, дефіцит бюджету зростає, а інфляція прискорюється через фінансування дефіциту грошовою емісією. Водночас він визнав, що передбачити політичні зміни в Росії складно, оскільки Путін знищив і криміналізував будь-які форми опозиції. Тому ймовірнішим сценарієм є раптовий злам системи, подібний до революції 1917 року чи розпаду СРСР 1991-го.

Паливна криза в Росії розгортається з кінця травня. Тоді обмеження на продаж бензину охопили Москву, Петербург та окуповані території: мережі АЗС ввели ліміти на відпуск пального в одні руки, а в окупованому Криму пальне почали продавати лише за талонами. 17 червня стало відомо, що Росія планує імпортувати бензин морем з країн Азії, не уточнюючи, з яких саме, — тоді йшлося лише про можливий розгляд Китаю, Сінгапуру та Південної Кореї.

Криза відчутно загострилася до кінця червня: дефіцит пального охопив усі 11 часових поясів Росії, на заправках виникли черги, а ціни на бензин зросли до рекордного рівня. Того ж тижня стало відомо, що Росія засекретила статистику цін на бензин і дизель — уряд виключив ці дані з відкритого доступу. 1 липня стало відомо, що Росія розпочала морські поставки бензину з Індії, намагаючись подолати паливну кризу, спричинену українськими ударами по нафтовій інфраструктурі. З Індії вже відправлено щонайменше 60 тисяч тонн пального двома танкерами.

Таким чином, Путін опинився в ситуації, коли внутрішні проблеми накладаються на військові невдачі, що створює загрозу для стабільності його режиму. Експерти зазначають, що подальший розвиток подій залежатиме від здатності Кремля впоратися з економічними труднощами та військовими втратами, а також від готовності Путіна ухвалювати непопулярні рішення, такі як загальна мобілізація.