Через шість місяців після зміни влади у Венесуелі Сполучені Штати отримали безпрецедентний вплив на фінансову систему, нафтову галузь та роботу державних інституцій країни. Як повідомляє The New York Times із посиланням на понад десяток американських та венесуельських чиновників, державний секретар США Марко Рубіо фактично координує ключові напрямки роботи венесуельської влади. Видання зазначає, що такого рівня впливу одного американського чиновника на суверенну державу сучасна історія практично не знала.

За інформацією співрозмовників газети, Рубіо підтримує постійний зв'язок через WhatsApp із Делсі Родрігес, яка після зміни влади виконує обов'язки керівника країни за підтримки Вашингтона. Попри регулярні контакти, журналісти наголошують, що відносини між сторонами не можна назвати рівноправними. Родрігес, яка раніше була віцепрезиденткою в уряді Ніколаса Мадуро, тепер виконує обов'язки очільниці країни зі схвалення Вашингтона, але її залежність від рішень США є критичною.

Міністерство фінансів США наразі отримує доходи від більшої частини венесуельського експорту. Згодом американське відомство переказує ці кошти назад через банківську систему країни — відносини, що нагадують те, як батьки видають дітям кишенькові гроші. Рубіо та його команда встановлюють чіткі умови щодо того, на що саме і ким можуть бути витрачені ці гроші. Такий механізм дозволив зупинити ключові корупційні схеми у Венесуелі та захистити доходи Каракаса від кредиторів, які вимагають повернення мільярдних боргів.

Водночас така система поставила Родрігес у повну залежність від рішень Сполучених Штатів. Без погоджених Вашингтоном коштів вона не має змоги виплачувати зарплати державним службовцям та підтримувати національну валюту. Окрім фінансів, Рубіо наглядає за застосуванням американських санкцій та процесом реформування нафтового сектору Венесуели. Родрігес також узгоджує з ним важливі урядові призначення, зокрема кандидатуру на посаду міністра оборони.

Американський вплив зачіпає не лише внутрішнє управління, а й міжнародну діяльність Каракаса. Зокрема, NYT наводить приклад із поїздкою Родрігес до Індії, про яку Рубіо повідомив раніше офіційної влади Венесуели, чим здивував як венесуельських посадовців, так і іноземних дипломатів. Коли ведучий Fox News звернувся до Родрігес із проханням про інтерв'ю, вона не могла дати згоду без попереднього узгодження з американською стороною.

Газета також пише, що після американського удару по Ірану адміністрація США вимагала видалити публікацію глави МЗС Венесуели Івана Хіля з критикою дій Вашингтона, і через кілька годин повідомлення було видалено. Це свідчить про те, що контроль поширюється навіть на публічну дипломатію та зовнішньополітичні заяви венесуельського уряду.

За оцінкою журналістів, нинішня політика Рубіо помітно відрізняється від його колишніх заяв на підтримку демократичних перетворень у Латинській Америці. При цьому президент США Дональд Трамп заявив, що Вашингтон має намір керувати Венесуелою до моменту «безпечної, належної та розумної передачі» владі, а пізніше припустив, що цей процес може тривати ще багато років. Речник Державного департаменту Томмі Піготт у своїй заяві зазначив, що «завдяки відновленню співпраці та раціональному економічному управлінню Венесуела може знову стати стабільним, процвітаючим партнером, чиї громадяни отримуватимуть вигоду від її величезних природних багатств та зміцнення зв'язків зі Сполученими Штатами».

Хоча держсекретар не відвідував Венесуелу особисто після її переходу під контроль США, він глибоко залучений до її повсякденних справ. За оцінками журналістів, американський посадовець де-факто став «віцекоролем» країни. Такий рівень втручання викликає питання щодо суверенітету Венесуели та майбутнього її політичної системи, особливо на тлі заяв Трампа про можливу тривалу присутність США в регіоні.