Автоматичний обмін податковою інформацією між Україною та іншими країнами не означає, що всі українці автоматично потраплять під перевірки. Однак якщо в отриманих даних Державна податкова служба (ДПС) виявить незадекларовані доходи за кордоном, вона може надіслати запит із вимогою пояснень. Про практичні наслідки нововведення для громадян і бізнесу розповіла податкова консультантка Олександра Томашевська.
Сам по собі обмін даними означає, що податковий орган отримує, зокрема, інформацію про рахунки українців в іноземних банках. Йдеться про країни, які підпадають під обмін, і фінансові установи, що визначили людину саме як резидента України. За словами консультантки, перед передачею даних відбувається цілий ланцюжок кроків, які визначають, чи підпадає конкретна особа під процедуру.
Якщо українець фактично живе за кордоном, має постійне проживання, документи, що дозволяють працювати й перебувати в цій країні, то законодавство цієї країни зазвичай розглядає його як власного резидента. Наприклад, Польща чи Німеччина, визнаючи такого громадянина своїм резидентом, можуть не передавати інформацію про нього Україні в межах автоматичного обміну. Навіть за наявності активів в Україні людина, яка переїхала, працює та чиї діти ходять до місцевої школи, для країни перебування є насамперед її резидентом.
Інша ситуація, коли людина живе в Україні, але має капітали за кордоном і в іноземній країні визначена саме як резидент України. У такому разі обмін відбудеться. Податкова зіставить дані, які вже є в її базах, з інформацією, отриманою з-за кордону. Якщо з’ясується, що людина, приміром, здавала нерухомість за кордоном, отримала 10 тисяч євро доходу і не задекларувала його в Україні, податкова може надіслати запит із проханням пояснити, як були оподатковані ці доходи, або запропонувати задекларувати їх і сплатити податки.
Консультантка наголошує, що обмін — це не автоматичний запуск перевірки, а радше механізм порівняння задекларованого з тим, що відомо про людину за кордоном. У разі виявлення розбіжностей є два варіанти: або людина добровільно декларує доходи та сплачує податки, або починається з’ясування обставин — чи була вона податковим резидентом України, чи повинна була декларувати ці доходи. Тобто можна як погодитися з вимогою, так і оскаржити її.
ДПС також заявляє, що інформація про перетин кордону допоможе точніше визначати податкове резидентство. Для кого це створює найбільші ризики? На думку експертки, щоб відповісти на це питання, потрібно розуміти, хто саме підпадає під обмін і як він працюватиме на практиці. Ситуація багатьох людей складна: людина може бути податковим резидентом однієї країни або навіть двох одночасно. У такому разі обидві країни можуть претендувати на оподаткування одних і тих самих доходів. Україна, за спостереженнями консультантки, займає позицію, що претендує на це незалежно від багатьох юридичних нюансів і міжнародних угод.
Водночас твердження про те, що людина залишається резидентом України лише тому, що має тут майно чи роботу, — це занадто спрощене трактування законодавства. Експертка звертає увагу, що більшість людей, які живуть за кордоном, не оформлювали виїзд на постійне місце проживання. Але сам факт такого оформлення означає фактичний розрив більшості зв’язків з Україною, зокрема виписку з місця проживання. Тому заяви, що всі українці, які мають будь-який зв’язок з Україною, автоматично залишаються її податковими резидентами, є надто спрощеними.
Окрема практична порада стосується бізнесу. Саме підписання документів за межами України ще не доводить, що компанія управляється з-за кордону. За словами Томашевської, потенційні спори з податковою краще готувати так, ніби справа вже розглядатиметься в суді. Вона також рекомендує тим, хто не розуміє, яка ситуація стосується саме їх, не покладатися лише на окремі роз’яснення чи блоги, а звертатися до законодавства, адже саме закон визначає, хто є податковим резидентом і за яких підстав.
Якщо людина живе, працює та проживає разом із сім’єю в іншій країні, то, на думку консультантки, інформація про неї взагалі не повинна передаватися Україні в межах автоматичного обміну, оскільки для країни перебування вона є резидентом. Водночас у спірних випадках вирішальне значення має фактичний центр життєвих інтересів людини, а не лише наявність майна чи рахунків в Україні.
