Президент України Володимир Зеленський ухвалив рішення про звільнення міністра оборони Михайла Федорова, який обіймав посаду з 14 січня 2026 року. Як свідчать оприлюднені дані, основною причиною стало невиконання трьох ключових завдань, поставлених главою держави на початку призначення. Зеленський 30 січня публічно визначив пріоритети: закриття неба та посилення протиповітряної оборони, вирішення проблеми примусової мобілізації та так званої «бусифікації», а також запуск реально працюючої контрактної моделі армії. Дрони, технологічне заміщення артилерії та зниження переплат були згадані окремо, а не як основні завдання.
Оцінка виконання цих завдань свідчить про те, що жодне з них не було завершено. Незважаючи на звіти Міністерства оборони про зростання ефективності перехоплення дронів і крилатих ракет, небо залишалося не повністю закритим. Структурна реформа територіальних центрів комплектування (ТЦК) на момент звільнення перебувала лише на стадії розробки. Єдиним вагомим результатом стала автоматизація продовження приблизно 90% відстрочок через систему «Резерв+», однак це не рівнозначно реформі самих ТЦК і припиненню зловживань під час мобілізації. Нова система контрактів була запущена лише 15–16 червня 2026 року як експериментальний проєкт, розрахований до 2028 року, тому говорити про створення повноцінної контрактної армії передчасно.
Натомість Федоров зосередився на технологічних проєктах і оборонних закупівлях. У його підсумковому звіті, опублікованому 15 липня, перераховано 22 досягнення, більшість із яких стосуються дронів, роботизованих комплексів, системи Brave1 Market, закупівель техніки та озброєння, грантів виробникам, далеких ударів, ракетних програм, оборонного експорту та штучного інтелекту. Лише один пункт із 22 присвячений трансформації умов служби та контрактам. Проблема ТЦК і «бусифікації» в переліку досягнень безпосередньо не згадується. Крім того, Федоров повідомив, що, отримавши Міністерство оборони без необхідного бюджету, команда перенаправила кошти, передбачені на грошове забезпечення в кінці року, на дрони та інші технологічні напрямки. Це потребує окремої фінансової перевірки щодо правових підстав перерозподілу, залучених сум і осіб, які ухвалювали рішення.
Масштаб фінансового та технологічного контуру, створеного Федоровим, є значним. За офіційними даними Міноборони, менш ніж за рік через Brave1 Market понад 400 підрозділів замовили техніки на понад 33 мільярди гривень, було замовлено понад 500 тисяч дронів, а в каталозі налічувалося понад 800 виробів. Оплату та доставку забезпечує держава через систему DOT-Chain Defence. Дані з DELTA, Mission Control та інших систем використовуються для формування централізованих закупівельних потреб. Саме існування такої системи не свідчить про корупцію, але її масштаб робить обов'язковим аудит алгоритмів, конфлікту інтересів, допуску виробників і розподілу державних коштів.
Окремою проблемою стало те, що Федоров публічно приписав собі політичний капітал загальносистемних військових операцій. У підсумковому звіті його команда включила до власних досягнень «логістичний локдаун» російської армії, початок ізоляції Криму, зростання показників перехоплення повітряних цілей, операцію «Ашан», яка нібито зупинила механізований наступ на півроку, повернення Україні ініціативи на полі бою, підтверджені втрати противника та рекордні результати дронових підрозділів. Однак такі результати є продуктом роботи не одного міністра, а Генерального штабу, військового командування, Сил безпілотних систем, СБУ, ГУР, ВМС, конкретних підрозділів і виробників. Виникає питання, де закінчується законна звітність міністерства про створену інфраструктуру і починається персональне привласнення результатів військових операцій.
Кульмінацією став публічний конфлікт Федорова з військовим командуванням. 16 липня він підтвердив, що пропонував Зеленському замінити головнокомандувача Олександра Сирського. Президент не погодився. Після цього, за словами самого Федорова, більшість ініціатив Міноборони стикалася з опором, а конфлікт завершився ультиматумом з боку головнокомандувача. Водночас Федоров визнав внесок Сирського в оборону Києва, Харківську операцію та звільнення Херсона. Таким чином, це була не чутка про особисту неприязнь, а підтверджена боротьба за напрям військової політики та кадровий контроль. За даними джерел «Української правди», постійний конфлікт Міноборони та військового командування став основною причиною рішення не залишати Федорова в новому уряді.
Після звільнення Федоров опублікував великий звіт, який набрав мільйони переглядів, і відеоролик, що свідчить про початок медійної кампанії. Однак, за оцінками експертів, президент обрав збереження діючої вертикалі командування армією замість міністра, який не виконав поставлених завдань і вступив у конфлікт із військовим керівництвом. Ситуація потребує подальшого аналізу, зокрема коментарів Генштабу, Сирського, командування Сил безпілотних систем та інших причетних сторін.
