Суспільство 3 хв читання
Військова з досвідом служби в Ізраїлі розповіла, що тримає молодь у ЗСУ
Українка Наталя, яка служила в арміях Ізраїлю та України, розповіла про мотивацію молоді в ЗСУ, вигорання ідейних переконань і складнощі повернення до цивільного життя.
Оксана ШаповалКореспондентка
Українка Наталя з Одеси у свої 25 років встигла служити у двох арміях — ізраїльській та українській. Під час служби в Силах оборони України вона виконувала завдання в екіпажі безпілотників, зокрема FPV-дронів та ударних крил, на Запорізькому, а згодом і Куп'янському напрямках. Її досвід дає змогу порівняти, як працює мотивація військових у різних арміях і що насправді утримує молодих людей у лавах ЗСУ.
За словами Наталі, ідейна мотивація швидко вигорає. Молодь, яка приходить на службу з патріотичним піднесенням, зіштовхується з суворою реальністю: виснажливими тренуваннями, постійним стресом, небезпекою та побутовими труднощами. Утім, попри це, багато хто залишається в армії не через гасла, а через відчуття обов'язку перед побратимами та країною. Саме товариство, довіра в підрозділі та усвідомлення важливості спільної справи стають тим стрижнем, який допомагає триматися.
Окрема тема — повернення до цивільного життя. Наталя зазначає, що після служби в армії, особливо в умовах війни, цивільний світ часто здається чужим. Звичайні побутові турботи, розмови на мирні теми, відсутність чіткої мети й дисципліни можуть викликати відчуження. Військові, які звикли до постійної мобілізації та відповідальності за життя інших, іноді не знаходять собі місця в мирному середовищі. Це створює додаткові виклики для адаптації та психологічної підтримки ветеранів.
Досвід Наталі також показує, що жінки в українській армії виконують широкий спектр завдань — від операторів дронів до бойових медиків та командирів підрозділів. Їхня мотивація та труднощі багато в чому схожі на чоловічі, але часто додаються стереотипи та необхідність доводити свою професійність. Водночас ізраїльський досвід, за словами Наталі, демонструє інший підхід до підготовки та супроводу військових, який частково можна було б застосувати й в Україні.
Історія Наталі — це погляд зсередини на те, як війна змінює людей і що допомагає їм не зламатися. Вона наголошує: аби молодь залишалася в армії, недостатньо лише ідейного запалу. Потрібні системна підтримка, якісна підготовка, психологічна допомога та чітке розуміння перспектив. І головне — відчуття, що служба має сенс, а побратими поруч.
6
