Політика 4 хв читання
Верховна Рада досі приховує частину рішень від громадськості
Ірина Корженкова оцінює, що відкритість парламенту значно зросла, але частина процесів у Верховній Раді досі відбувається без публічного контролю.
Любомир ДовженкоАналітик
Відкритість Верховної Ради стала помітно кращою, однак частина ключових рішень і досі ухвалюється поза увагою громадськості. Про це пише Ірина Корженкова в колонці до Глобального тижня відкритості парламентів, який світ відзначає з 16 по 20 листопада. За її оцінкою, парламент сьогодні відкритіший, ніж у перші роки повномасштабної війни, але говорити про повністю прозору роботу ще рано.
Найпомітнішим здобутком авторка називає повернення прямих трансляцій. У вересні 2025 року депутати підтримали постанову, яка скасувала годинний мораторій на новини із зали та повернула пленарні засідання в ефір телеканалу «Рада». До цього майже три з половиною роки громадяни дізнавалися про голосування своїх обранців переважно з Telegram-каналів, а війна слугувала аргументом проти публічності. Другим кроком стали комітети: з 20 січня 2026 року відкриті засідання мають транслюватися або оприлюднюватися у відеозаписі не пізніше ніж за добу після завершення. Журналісти отримали право дистанційно долучатися до засідань у форматі відеоконференції. Раніше ці речі залежали від доброї волі голів комітетів, тепер це обов'язок.
Третім зрушенням авторка називає оновлені профілі народних депутатів на сайті парламенту. Туди внесли інформацію про помічників-консультантів і громадські приймальні, тож виборець може дізнатися, хто працює в команді депутата і де його шукати в окрузі. За словами Корженкової, раніше такі відомості роками доводилося видобувати через запити.
Водночас у профілях бракує важливого блоку: службових відряджень. Саме вони в умовах воєнного стану викликають найбільше питань: хто їде, куди, навіщо і за чиї гроші. Сьогодні відповіді доводиться збирати з дописів у соцмережах, відповідей на запити та журналістських розслідувань. Авторка зазначає, що така недомовленість створює простір для маніпуляцій: фотозвіт із-за кордону легко подати як втечу, а робочий візит як туристичну поїздку коштом платників податків. Офіційний запис про мету, склад делегації, джерело фінансування і результат, на її думку, вигідний і виборцям, і самим депутатам, адже знецінює фейки швидше за будь-яке спростування.
Корженкова пропонує короткий перелік кроків, які, за її словами, не загрожують безпеці, а лише змінюють звичку ухвалювати рішення без свідків. Перший пункт стосується повернення до норм Регламенту щодо оприлюднення проєктів порядку денного пленарних засідань. Сьогодні про завтрашній розгляд часто дізнаються з Telegram-каналів окремих депутатів. Другий пункт, заборона правок «з голосу» без оприлюдненого тексту. Авторка нагадує, що комітет може відхилити правку, а зал ухвалити її за кілька секунд, без тексту перед очима і без аналізу наслідків. Як приклад вона згадує закон про олігархів 2021 року, коли одночасно проголосували три правки, що суперечили одна одній, і закон тижнями не могли підписати.
Третій пункт, оприлюднення інформації про службові відрядження: мети, складу делегації, джерела фінансування й результатів поїздок. Четвертий, відкритість Погоджувальної ради, де керівники фракцій вирішують, що потрапить у зал. Для цього, за її словами, потрібно відновити прямі трансляції засідань Погоджувальної ради, які були звичною практикою до повномасштабного вторгнення, і заздалегідь публікувати проєкти її порядку денного.
Авторка наголошує, що більшість останніх змін Рада ухвалила не з власної ініціативи, а під тиском медіа та громадських організацій. Її висновок простий: відкритість не може бути вибірковою, а парламенту, який прагне довіри виборців і партнерів на шляху до ЄС, варто підняти завісу над тим, хто і як пише остаточні тексти рішень.
Джерело: pravda.com.ua
65



