Події 4 хв читання
Комбриг 66-ї бригади «Крот» розповів про операцію «Вівальді» на Лиманському напрямку
Командир 66-ї окремої механізованої бригади імені Мстислава Хороброго Ростислав Силівакін із позивним «Крот» розповів про участь підрозділу в наступальній операції «Вівальді» Третього армійського корпусу, звільнення Середнього та Шандриголового й тактику блокування противника.
Оксана ШаповалКореспондентка
66-та окрема механізована бригада імені Мстислава Хороброго стала однією з тих, хто розпочинав наступальну операцію Третього армійського корпусу на Лиманському напрямку під назвою «Вівальді». Про це розповів командир бригади Ростислав Силівакін із позивним «Крот» під час роботи журналістів на командному пункті підрозділу. За його словами, бригада тримає цей напрямок найдовше з усіх нинішніх бригад — з 2022 року.
Операція «Вівальді», про яку Третій армійський корпус оголосив 15 вересня після кількох місяців мовчанки, має на меті зачистку інфільтрованого противника вглиб українських позицій і «зрізання» російського виступу на захід від річки Чорний Жеребець. Цей виступ розростався два роки, охопив Лиман і навис над Святогірськом. Ігнорувати його масштабування означало б ризикнути одразу кількома напрямками — Ізюмом та Краматорською агломерацією, яку вважають останнім українським «поясом фортець» на Донеччині.
За словами Силівакіна, на початок операції лінія фронту офіційно перебувала поблизу Середнього, але групи противника інфільтрувалися аж до околиць Коровієвого Яру, за п’ять кілометрів на північний захід від села. На підготовчому етапі бригада мала зачистити ці інфільтрації, стабілізувати обстановку та не допустити захоплення Коровієвого Яру. Це вдалося. Далі військові захопили висоти над Середнім, північну частину села, потім центральну, тим самим оточивши противника в самому населеному пункті, і знищили інфільтрованого противника на своєму березі річки Нітріус.
Після цього бригада почала наступальні дії на Шандриголове, розташоване через річку від Середнього. Військові форсували Нітріус, захопили плацдарм на висотах північніше Шандриголового і пішли далі по посадках. Лише просунувшись далі, почали зачистку села. Комбриг пояснив, що залишити Шандриголове незачищеним і рухатися далі було задумано заздалегідь: не було ні часу, ні сил займатися зачисткою, треба було виснажити й деморалізувати противника. У результаті дев’ять російських військових здалися в полон, близько 15 загинули, ще двоє, зі свідчень полонених, померли з голоду.
Силівакін зауважив, що така тактика не буде ефективною на всіх ділянках фронту. Для штурму добре укріплених об’єктів і зачистки населених пунктів, навіть маленьких, потрібно набагато більше сил, засобів і людей, ніж для блокування та подальшого просування. Бригаді було вигідніше спочатку заблокувати противника, відрізати його від решти підрозділів, щоб у нього не було змоги затягувати в Шандриголове боєприпаси та провізію, і далі контролювати його з дронів та артилерії. Кожного разу, коли противник вилазив з укриття, його вдавалося уражати, заганяти назад і створювати умови приреченості. З часом росіяни розуміли, що підкріплення не буде. Їм скидали листівки, вмикали аудіозаписи з колонок, пропонували здатися в полон. Це давало ефект: противник, який ще місяць тому був готовий оборонятися, ламався. Якби зачистка Шандриголового відбувалася без блокування, бригада втратила б багато людей.
Окремо комбриг розповів про звільнення села Середнє без жодної втрати. За його словами, цього вдалося досягти передусім завдяки підготовці особового складу. На початку 2026 року, в лютому — березні, бригада отримала право проводити базову загальновійськову підготовку на базі своєї військової частини. Раніше, коли люди надходили після підготовки в навчальних центрах, вони були такими ж чужими, як ті, що прибувають з ТЦК, і доводилося витрачати час на їхню додаткову підготовку. Системне поповнення особовим складом, яке з’явилося в кінці 2025 року, хоч і становило близько 50 людей на бригаду, у тих умовах було достатнім, щоб готувати людей для наступальних дій. Це дало підрозділу визначеність.
7
