Новини 4 хв читання
GMK Center застерігає, що уряд ризикує втратити бюджетні надходження через схеми експорту брухту
Аналітики GMK Center вважають, що проєкт урядових правил щодо експорту металобрухту потребує суттєвого перегляду: стартова ціна аукціону квоти занадто низька, а ринок контролюють лише кілька компаній.
Кирило ФедорчукПолітичний оглядач
Аналітичний центр GMK Center вважає, що проєкт урядових правил щодо експорту металобрухту потребує суттєвого перегляду. За оцінками центру, за нинішніх умов держбюджет недоотримує значні кошти, тоді як окремі експортери можуть отримувати непропорційно великий прибуток. Ідеться про квоту на експорт 200 тисяч тонн брухту, для якої зараз обговорюється стартова ціна аукціону.
У Міністерстві економіки розглядають варіант стартової ціни 27 євро за тонну і вважають такий рівень достатнім. GMK Center наводить власні розрахунки: за ціни 27 євро за тонну держбюджет отримає близько 5,4 мільйона євро, тоді як трейдери, за цією оцінкою, заробили б приблизно 17,2 мільйона євро. За стартової ціни 80 євро за тонну бюджет міг би отримати близько 16 мільйонів євро, а прибуток експортерів скоротився б приблизно до 6,6 мільйона євро. Різниця між цими сценаріями, за логікою центру, і є головним аргументом проти занижених стартових цін.
Окрему увагу аналітики звертають на рівень конкуренції на ринку. За їхніми даними, у 2024–2025 роках 11 компаній забезпечували близько 90 відсотків експорту брухту. Серед цих експортерів були такі, що мали дуже невелику кількість офіційно працевлаштованих співробітників, що, на думку GMK Center, свідчить про можливі посередницькі схеми. Центр також попереджає про ризик цінової змови між невеликою групою експортерів, адже за такої концентрації конкуренція на аукціоні фактично обмежена.
Ще одна проблема, на яку вказують у GMK Center, стосується пропозиції дозволити державним компаніям експортувати брухт поза загальними лімітами. На думку аналітиків, така норма може створити умови для приховано приватного експорту металобрухту під виглядом державного. Для держави це означало б, що обсяги, які мали б проходити через відкритий аукціон, фактично виводяться з-під контролю.
Економічна логіка, за розрахунками центру, також говорить на користь переробки металобрухту всередині країни. Переробка однієї тонни на сталь, за їхніми даними, дає бюджету близько 14–15 тисяч гривень, тоді як прямий експорт приносить лише близько 50–104 гривень на тонну. Різниця, за такими цифрами, є настільки великою, що питання експорту фактично перетворюється на питання втрачених податкових надходжень і зайнятості на заводах.
Водночас внутрішній попит на брухт знизився через простій металургійних заводів. Попри це, «Метінвест» і «Інтерпайп» досі готові купувати 65–70 відсотків запропонованого брухту. Після відновлення повного режиму роботи заводів попит, за оцінками, може зрости до 90–95 відсотків. Тобто внутрішній ринок, за цими прогнозами, здатен поглинути більшу частину обсягів, які зараз шукають вихід за кордон.
Нагадаємо, постановою Кабміну № 1795 від 31 грудня 2025 року на 2026 рік встановлено нульову квоту на експорт брухту. Попри це, за даними GMK Center, експорт брухту через Польщу з нульовим митом, а далі до Туреччини дозволяв обходити мито у 180 євро за тонну. Такі сірі схеми, за оцінкою центру, могли коштувати державному бюджету понад 3 мільярди гривень. Саме тому центр наполягає, що нові правила мають закривати не лише відкриті канали експорту, а й обхідні маршрути через треті країни.
Джерело: rbc.ua
7
